Учні писали по-різному і про різне: кожен мав свою точку зору. Хтось казав, що комп’ютер і книга однаково важливі, ну, а були й такі, які вперто відстоювали думку, що книга вічна, а комп’ютер – просто чергове віяння моди, яке скоро витісниться чимось іншим. Цікаво, чи дійсно дитина, яка це написала, так думає. Можливо, вона сподівалася на те, що консервативні вчителі, які не мислять свого життя без книги і бояться комп’ютерів, поставлять їй більше балів?
Так, я завжди стараюсь поважати точку зору іншої людини. Але в даному випадку я просто не можу витримати, щоб не сказати – перепрошую, що досить грубо й, мабуть, не зовсім ввічливо – те, що я думаю стосовно цієї теми.
Як можна порівнювати автомобіль і гвинтик, книгу і сторінку, гітару і струну? Це абсурд! Тим більше якщо згадати, що комп’ютер – це не тільки досить компактний пристрій, що стоїть у нас на столі, а й мікросхема у нашому годиннику, у кожному побутовому приладі! А що вже говорити про електронне устаткування, про масштабні і складні розрахунки? Уявімо чисто гіпотетично, що в один прекрасний день усі комп’ютери зникнуть. Та життя перетвориться на суцільний хаос! Зупиняться заводи і фабрики, перестануть працювати банки та офіси, люди, що живуть далеко один від одного, не зможуть часто спілкуватися, ми не зможемо зручним способом знаходити інформацію та користуватися нею. Вся налагоджена і чітка система, що значно полегшує працю людини, перестане існувати. Хіба можна після цього казати, що комп’ютери не такі вже й важливі в нашому житті?
Так, згодна, я вас ще не переконала. Адже я не сказала нічого на захист персонального комп’ютера, а з ним пов’язано найбільше хибних думок та стереотипів.
Наприклад: комп’ютер – це лише зло, він спричиняє фізичну та духовну деградацію людини. А на молодь він взагалі згубно впливає! А саме молоді люди проводять за ним найбільше часу, який можна витратити на щось корисніше. Комп’ютер не потрібен дітям!
Ну що ж, контраргументи знайти не так уже й важко. Дійсно, якщо довго сидіти перед екраном монітора, можна погіршити зір. Але з таким самим успіхом його можна погіршити і читаючи книгу або передивляючись телевізійну програму. Висновок один: як кажуть наші сусіди поляки, що занадто – то не здраво. Якщо довго сидіти за комп’ютером, можна захворіти на гіподинамію. З іншого боку, на неї можна захворіти, якщо просто довго сидіти – неважливо, де…
У деяких людей комп’ютер асоціюється лише з іграми. А отже, це насильство, пуста трата часу, звикання, трата грошей без причини, усамітнення, зменшення комунікативних зв’язків… - логічний ланцюжок можна продовжувати. Дійсно, сучасні, так би мовити, дитячі комп’ютерні ігри часто пропагують насилля, жорстокість і призводять до деградації індивідуума. Але хіба вибір іграшок для своїх дітей не повинен бути проблемою батьків?
Важливо зрозуміти: персональний комп’ютер – це не просто пристрій, за допомогою якого можна грати в ігри чи слухати музику. Це – багатоопераційна система, яка дозволяє нам працювати з інформацією: знаходити її, аналізувати, створювати або переробляти, одержувати й відправляти. А інформація може бути різноманітною: у вигляді звукових, графічних, текстових, системних та багатьох інших файлів. Ось ми і дійшли до найголовнішого. Що таке текстовий файл? Це може бути твір, вірш, стаття, рецензія, і, врешті-решт, книга. Отже, книга може міститися у пам’яті комп’ютера у вигляді текстового файлу. Можна провести паралель: книга може так само лежати на полиці в шафі. Отже, комп’ютер – це теж своєрідна шафа, у якій лежить наша книга, але не тільки. Тут може зберігатися величезна кількість інформації – зовсім неоднорідної. Її можна не лише переглядати, але й у багатьох випадках редагувати. Тож хіба не смішно питати, що важливіше: шафа чи книга? Комп’ютер чи книга?
Універсальна та унікальна можливість комп’ютера – підтримувати зв’язок із Всесвітньою мережею Інтернет. Молодь від неї в захопленні, старше покоління вважає Інтернет шкідливим, мовляв, знову ж таки, насилля, бруд і таке інше. Але чому люди дивляться на це так однобоко? Наш світ далеко не ідеальний – у ньому є як добро, так і зло. І тільки ми вирішуємо, якими бути і що творити. Віртуальний світ теж має світлу і темну сторону. І ми вибираємо ту, яка нам прийнятна.
Частіше за все непотрібність і шкоду комп’ютера доводять люди, які не знають і не хочуть знати, що ж то воно за чудернацька штука така - комп’ютер. Мені таких щиро шкода: живуть у визначній інформаційній епосі і не хочуть познайомитися ближче з найуніверсальнішим її винаходом, не приймають його. Але кожен з нас, навіть якщо він «на ви» з технікою, просто повинен знати комп’ютер. Адже це необхідно, це – на часі.
Можна ще багато говорити, доводити, сперечатися… Та чи варто? Набагато легше запам’ятати дві прості речі: ніколи не бійтеся нового і не порівнюйте непорівнюване.
