Аналіз стану суб'єктів видавничої справи і якісних та кількісних змін, що відбувалися в її середовищі впродовж першого півріччі 2010 року, наглядно засвідчив, що кардинального перелому на краще в діяльності суб'єктів галузі не відбулося. Позитивні показники за окремими видами видавничої продукції чи продемонстровані окремими видавництвами, є скоріше результатом впливу суб'єктивних факторів, ніж об'єктивною загальногалузевою тенденцією.
Варто зауважити, що протягом періоду, який розглядається, жодних дій з боку владних інституцій з метою зупинення процесів деградації національного книговидання не спостерігалося. Більше того, було згорнуто навіть роботу Міжвідомчої комісії з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження, яка працювала, хоча й нерегулярно, при віце-прем'єрах з гуманітарних питань починаючи з 2002 року. Сьогодні навіть сама посада прем'єра з гуманітарних питань вакантна, а видавничому загалу достеменно не відомо, хто з очільників Кабміну є офіційним «куратором» галузі.
Слід зазначити лише одне, що Міністр економіки Цушко В. за власною ініціативою вирішив визначитися з колом проблем, які «обсіли» сьогодні видавничу галузь. Задля досягнення цієї мети наприкінці травня на базі Мінекономіки України було скликано робочу нараду за участю представників Мінкульттуризму, Міносвіти, Мінфіну, Держкомтелерадіо та Мінекономіки. З боку громадських структур видавничу галузь представляв президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів (УАВК) Олександр Афонін.
За результатами робочої наради заступником Міністра економіки Русинським М., помічником Міністра Биком О. та президентом УАВК Афоніним О. на основі аналітичних матеріалів Асоціації було підготовлено доповідну записку на ім'я Міністра економіки Цушка В. Однак після подання цієї записки на початку червня жодних дій у напрямку реалізації завдань, викладених у ній, з боку Кабінету Міністрів України до нинішнього дня не відбулося.
Кредиторську заборгованість держави за 2009 рік перед видавцями — виконавцями державного замовлення за програмою Держкомтелерадіо «Українська книга» та програми видання підручників для загальноосвітньої школи Міносвіти в розмірі майже 45 млн грн. протягом І-го півріччя не було погашено також, що аж ніяк не могло позитивно позначитися на діяльності близько 80 видавництв у їхньому бажанні відновити повноцінну роботу з реалізації власних видавничих планів.
Кінець минулого року і початок нинішнього позначилися ще однією тенденцією, яка вже мала місце в Україні в середині 90-х років минулого століття. Суть її полягає в тому, що частина малих і середніх видавництв фактично припиняють видання нових назв і, в кращому випадку, дозволяють собі додрукування по кілька сотень примірників книжок з власного асортименту, які ще мають хоч якийсь попит і продаються. Чи, в гіршому випадку, намагаються за копійки розпродати залишки видань попередніх років, щоб хоч якимось чином підтримати існування видавництва до кращих часів. Цей стан можна назвати напівбанкрутством, оскільки ні повноцінно продовжити діяльність, ні перепрофілювати підприємство, ні навіть провести процедуру банкрутства видавництво не може, оскільки все це вимагає коштів, яких у видавця нині просто немає.
Зрозуміло, що за такого стану спроба говорити про хоч якийсь там супротив, протидію чи конкурентну боротьбу з імпортованою книжковою продукцією на українському ринку виглядає як знущання.
Загалом фінансовий та економічний стан більшості українських видавництв на кінець першого півріччя 2010 року важко назвати позитивним. Однак стан цієї стратегічної галузі мало цікавить і минулий, і нинішній владний Олімп.
Отже, щодо оцінки стану українських видавництв на 01.07.2010 року в цифрах по відношенню до відповідного періоду 2009 року.
Оборот підприємств у грошовому еквіваленті
Загалом перше півріччя характеризується такими пропорціями в оцінці збільшення чи зменшення обороту в грошах. Зростання обсягів було відмічене у 59 % видавництв, а їх падіння — у 41 %. Середній відсоток зростання склав близько 25, а середній відсоток падіння — 24,1. Однак така, на перший погляд більш чи менш втішна, картина у відсотках до попереднього періоду насправді не свідчить про суттєве зростання заробітку для видавництв, оскільки більшість із сум є не стільки результатом зростання кількості реалізованої книжкової продукції, скільки зростання її вартості.
За минулий період лише вартість офсетного паперу, у зв'язку зі збільшенням світових цін на целюлозу, зросла в межах 25–30 %, до речі, як і вартість інших технологічних матеріалів для друку і самих поліграфічних послуг. Тобто зростання обороту в грошах, навіть у тих, хто його зафіксував, не супроводжувалося адекватним збільшенням випуску нової чи додрукуванням тієї літератури, яка вже є на ринку. Крім того, це зростання біло зафіксоване в основному середніми видавництвами, що мають загалом незначні обсяги виробництва, і, як правило, було пов'язане з окремими проектами, що мали гарантоване фінансування. Тому збільшення обороту в грошових коштах у цьому колі видавництв надзвичайно мало в позитивному плані вплинуло на загальну картину. Зростання було зафіксоване у таких жанрових нішах, як юридична, правова, науково-популярна, дитяча, навчальна література, окремі види словникових видань та книги з комп'ютерної тематики.
«Рекордсменами», з точки зору найбільшого падіння обсягів, стала наукова література, сягнувши глибини у мінус 79 %, а також, як і в попередній період, навчальна література для ВНЗ, мистецька, окремі види довідкової літератури, однак на дещо менший відсоток — –30.
Незначні обсяги падіння, 7–10 %, мали місце у видавництв спеціальної літератури, видань, наближених до наукової тематики.
Обсяги відвантаження книги видавництвами у книгарні і книготорговельні мережі
Загалом цей показник теж певним чином демонструє вирівнювання ситуації з відвантаженням фізичних книжок у торгівлю. Зокрема 52,2 % видавництв, які заповнили опитувальні анкети, засвідчили, що у І-му півріччі цей показник у середньому збільшився на 17,5 %. Однак це зростання створено значною мірою за рахунок видань попередніх років, а не новинок.
Паралельно 47,9 % видавництв заявили про значне падіння об'ємів відвантаження продукції книготорговельним організаціям. До того ж середній показник цього падіння має значно вище значення, ніж показник зростання і складає 30,2 % з позначкою «мінус». Тобто середній відсоток падіння на 12,7 % перевищує середній відсоток зростання.
Найвищі показники збільшення поставок у цей період стосувалися картографічної продукції, художньої вітчизняної та перекладної літератури, дитячих, розвиваючих, культурологічних та комп'ютерних видань.
Серед «аутсайдерів», як і в попередньому випадку, наукова література, мистецькі та навчальні видання для ВНЗ.
Динаміка змін кількості видань за назвами
Аналізуючи цей показник, цікаво співставити цифри зростання кількості видань за назвами у І-му півріччі 2009 року по відношенню до 2008-го і нинішнього року по відношенню до 2009-го.
У 2009-му про зростання кількості видань за назвами повідомили 32,7 % опитаних видавництв із середнім показником цього зростання в 14,9 %. А у 2010 році кількість видавництв, що фіксували збільшення назв, сягнула 42,3 % опитаних із середнім показником зростання в 11,9 %, але це по відношенню до рівня «просівшого» 2009 року.
Проте цей позитивний показник характеризує лише продовження падіння, але вже з трошки меншою швидкістю і меншим об'ємом втрат.
А от про прямі втрати у кількості назв, порівняно з тим же І-м півріччям 2009 року, повідомили 46,15 % опитаних видавництв із середнім відсотком зменшення обсягів видань за назвами у 35,1 %, що додатково засвідчило: ніякої стабілізації в українському книговиданні не відбулося, і перспективи її встановлення за існуючим економічним і фінансовим станом основних гравців ринку досить туманні. Принаймні за нинішніх темпів «зростання» галузі для виходу лише на рівень 2008 року, без державних дотацій та вирішення питання кредитування галузі з метою поповнення її суб'єктів обіговими коштами, знадобиться, як мінімум, 2–3 роки.
Понад 11 % видавництв вдалось утримати рубежі 2009 року, хоча у них вони і були значно нижчі, ніж за аналогічний період 2008 року.
Позитивну динаміку в кількості назв продемонстрували такі жанри та види книговидавничої продукції, як картографічна, дитяча, юридична, художня, прикладна.
Негативна динаміка торкнулася наукових, довідкових, частини науково-популярних видань, навчальної літератури для ВНЗ та з комп'ютерної тематики.
Динаміка змін у середніх розмірах накладів видань
Цей показник найбільш опукло демонструє процес стрімкої віртуалізації української книги, тобто перетворення її на предмет лише статистичного обрахунку, а не продукт, доступний соціуму.
Згідно з отриманими УАВК даними, протягом І-го півріччя 2010 року 30,8 % опитаних видавництв наростили середні розміри своїх накладів на 19,7 %. У першу чергу це зростання стосувалося дитячої, художньої, перекладної літератури, картографічних видань. Однак знову ж цей позитивний показник демонстрували видавництва, які можна скоріше віднести до категорії «середньоукраїнських» або навіть і малих. У той же час більш потужні видавництва в основному продовжували знижувати наклади, намагаючись «виловити» свого покупця у більш вузьких жанрових нішах за рахунок збільшення кількості назв.
Тих, хто в першому півріччі 2010 року, як і в попередньому 2009-му, знижував розміри середніх накладів, нарахувалося серед опитаних видавництв 63,4 %, а зафіксоване падіння середніх розмірів їхніх накладів за цей період — на 28,7 %.
До категорії найбільш постраждалих у цьому розумінні увійшли мистецькі, наукові і навіть релігійні видання, а також, уже майже традиційно, підручники і посібники для ВНЗ. Про те, що їх середні наклади не змінилися по відношенню до рівня 2009 року, заявили 7,6 % опитаних видавництв.
Розрахунки книжкової торгівлі з видавцями
Згідно з отриманими даними, протягом півріччя, що аналізується, рівень розрахунків книжкової торгівлі дещо поліпшився порівняно з 2009-м роком. Принаймні кількість видавництв, що мали суттєві проблеми у розрахунках з реалізаторами, зменшилася з 69 % до 46,4 %. Відповідно зросла і кількість тих, хто відзначив певне зростання розрахунків торгівлі за поставлену видавничу продукцію і, як не дивно, їх виявилося теж 46,4 %.
Однак, якщо ті, хто заявив про зростання розрахунків, повідомили, що середній показник цього зростання склав 16,9 %, то середній відсоток, на який погіршився розрахунок у тих, хто сповістив про це, склав 27,3 %, що нижче ніж на 2,3 % порівняно з 2009-м роком.
Більш активно у цьому півріччі торгівля розрахувалася з великими видавництвами, які виступають у ролі основних формувальників асортиментної бази.
Із середніми, малими й дрібними видавництвами книжкова торгівля продовжувала розраховуватися безсистемно, час від часу. Загалом же, за нашими розрахунками, порівняно з 2009-м роком продажі книжкової продукції нинішнього року ще «просіли» в межах 10–15 відсотків у зв'язку зі зниженням купівельної спроможності населення.
Загалом аналіз стану галузі у І-му півріччі 2010 року засвідчив, що надія на поступове перетворення української видавничої справи з майже альтруїстичного заняття групи ентузіастів на культурну індустрію виглядає вже майже фантастикою. Скорочення обсягів виробництва ринкової книжкової продукції сумарно в межах 15,5 відсотків за назвами і близько 28,3 відсотків за накладами перетворює українську книгу на предмет малодоступний для основної маси її пересічних споживачів. І це відбувається не стільки через її високу вартість, скільки через мізерність накладів, завдяки чому тільки-но віддрукована книжка одразу перетворюється на раритет.
Для української книги криза не закінчилася і, судячи з того, що відбувається в книговидавничому середовищі і навколо нього, закінчиться нескоро.
