Юрій Шевельов

"Найбільшим відкриттям років мого шкільного навчання, яке заважило на всьому моєму дальшому житті, було відкриття України.

Коли я дивлюся на своє життя - зважую причини мого вибору, мені здається, що вирішальнішим було все-таки не майбутнє, а минуле. І мені здається, що українськість завжди була в моїй родині. Так, це парадоксально. І батько й мати німецького коріння. Обидва виховані в Петербурзі. Вони жили в російській культурі і в російській мові. Так вони виховували й дітей, зокрема мене. У родині не було українських книжок, ніколи не говорили по-українськи між собою і не мали зв'язків з українською інтелігенцією. Саме місто Харків назовні було російське. Але я полюбив Україну і українську мову. Спочатку я не розумів цю мову, вважав її некрасивою, але потім усвідомив, що мова, якою розмовляють мільйони ­- обов’язково прекрасна.А земля стала для мене рідною зі своїми людьми, пейзажами, хатками… Мати колись сказала: «Ви ніколи не забудете її…». І я не забув, навіть тоді, коли був за океаном. Я любив цю землю. Любов є… Але це таке ірраціональне поняття, що немає сенсу говорити про неї раціонально. Я завжди буду душею і серцем на Україні.

Я ніколи нікого не зрадив. Це абсолютно щиро й однозначно. Моє сумління чисте. І тебе, земле, також…"

****************************************************************************************************

Юрій Шевельов – видатний український мовознавець

Юрій Шевельов належить до найвидатніших українських філологів XX століття. Його ще називають головною фігурою української культури другої половини XX ст., патріархом української філології діаспори. Юрій Шевельв був дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Української вільної академії наук, її президентом (1959 -1961 і 1981 – 1986рр.), членом Американського лінгвістичного товариства, Польського інституту мистецтв і наук США, членом редакційної колегії Енциклопедії українознавства, головним редактором журналу "Сучасність” (1978 – 1981 рр.). З 1991 р. – член НАН України, з 1992 р. – почесний доктор Національного університету "Києво-Могилянська академія”.

Ю. Шерех народився 17 грудня 1908 року в м. Харкові.

Закінчив у Харкові літературно-лінгвістичний факультет Педагогічного інституту професійної освіти. Викладав українську мову в Інституті журналістики (1931 – 1938рр.). Захистивши кандидатську дисертацію, працював доцентом кафедри слов’янської філології в Харківському університеті та в інституті журналістики.

На цей час припадає початок наукової діяльності науковця: в "Учених записках ” Харківського університету (1940, № 20) опубліковано його дослідження "Традиція і новаторство в лексиці і стилістиці І. П. Котляревського”.

Тоді ж професор Булаховський доручив молодому вченому підготувати розділ про синтаксис простого речення для університетського курсу. Після від’їзду Ю. Шевельова за кордон Л. Булаховський опублікував цю працю у другому томі колективного "Курсу сучасної української літературної мови” (1951 р.).

Під час Другої світової війни мовознавець назавжди залишив рідне місто. З лютого 1943 р. До липня 1944 р. жив у Львові. Цей час був багатий на нові враження й знайомства і плідний у продовженні наукової діяльності.

У Львові Ю. Шевельов працював над німецько-українським правничим словником під керівництвом адвоката Голубовського. Словник не встигли завершити, зате дослідник устиг написати в цей період монографію "Внесок Галичини у формування української літературної мови”. Розвідка і нині лишається найґрунтовнішою характеристикою галицького варіанта літературної мови та його ролі у становленні норм загальнонаціонального мовного стандарту.

З осені 1944 р. до кінця 1929 р. вчений перебував у Німеччині. Руйнація бібліотек, навчальних закладів і наукових осередків не перервали діяльності вченого , а тільки змінили її характер. Він стає одним з організаторів об’єднання еміграційних літераторів у німецьких таборах для переміщених, знаменитого МУРу (Мистецького українського руху). Від початку й до кінця його існування Ю. Шерех був заступником голови об’єднання Уласа Самчука, поєднуючи організаційну працю з творчістю літературного критика.

Коли відновилися деякі наукові українські інститути, зокрема Український вільний університет, який після війни було переведено з Праги до Мюнхена, Шевельов повертається до викладацької роботи. У 1946 – 1949 рр. він – професор слов’янської філології УВУ. Для цієї мети професор підготував підручник у зошитах, що згодом вийшов окремою книжкою (Нарис сучасної української мови. – Мюнхен, 1951).

1952 р. Ю. Шевельов переїздить до США, де працює на посаді професора кафедри славістики Гарвардського університету. Через два роки внаслідок конфлікту з провідним американським русистом Романом Якобсоном Юрій Володимирович переходить до Колумбійського університету. Саме під час університетської праці і після виходу на пенсію учений написав свої найважливіші мовознавчі дослідження.

У 1964 р. англійською мовою опублікована фундаментальна праця Ю. Шевельова "Історична фонологія праслов’янської мови”, в якій розглядається історичний розвиток звукової системи праслов’янської мови і пропонується оригінальна версія формування праслов’янської фонологічної системи. Логічним продовженням цієї праці, що стала етапною в загальному розвиткові слов’янського порівняльно-історичного мовознавства, було дослідження "Історична фонологія української мови”.

Професор Шевельов не оминав увагою і сучасний стан української мови. Надзвичайну наукову цінність становить, зокрема, його "Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900 – 1941). "Стан і статус”. Перше видання її вийшло в Нью-Йорку англійською мовою.

Шевельов упорядкував і видав двотомник праць львівського ученого Василя Сімовича (Оттава, 1981 - 1984), якого вважав, поряд з професорами І. Булаховським та О. Білецьким, своїм вчителем. Юрій Шерех багато зробив для вивчення діяльності мовознавців 20-х рр., вважаючи, що доба Розстріляного Відродження варта спеціальних ґрунтовних досліджень як найкраща за здобутками не лише в літературі, а й у галузі наукового мовознавства. 

Не менш вагому частину спадщини вченого становлять його літературознавчі та культурологічні студії. Частина з них вийшла окремими збірками: "Не для дітей” (1964), "Друга черга” (1978), "Третя сторожа” (1993). Щоправда, угалузі літературознавства дослідник не підготував узагальнюючих синтетичнмх праць, а від своєї концепції національно-органічного стилю, що її обсоював у роки діяльності в МУРі, пізніше відмовився. Своїм основним фахом Ю. Шевельов вважав мовознавство, цінуючи його за методологічну точність і виразну окресленість об’єкта дослідження, що обмежує суб’єктивізм дослідника, літературознавчі ж зацікавлення трактував як гру, забавку, досить скептично оцінюючи саму можливість наукового дослідження художньої літератури.

Юрій Шерех помер 14 квітня 2002 р. в Нью-Йорку. Його прах поховано в Бостоні, в тій частині міста, де знаходиться Гарвардський університет, біля матері, яка пройшла із сином всіма його еміграційними шляхами.

Спадщина видатного філолога поволі повертається на Батьківщину. Деякі праці вже перевидано в Україні, щоправда мізерними накладами. Якщо наша спільність спроможеться її осягнути, це допоможе уникнути двох реальних загроз – мовно-культурного поглинання з боку Росії і перетворення на культурну резервацію.

Автор: Інна Андрійчук, НПУ ім. М.П. Драгоманова, Інститут української філології. Учасниця конкурсу„Українці: великі, відомі і невідомі”

Список використаної літератури:

1. Дроздовський Д. Грушевський української філології. Презентація двотомного видання Ю.Шевельова// Слово Просвіти. – 2003, №1. – С.13.

2. Жулинський М. Юрій Шевельов-Шерех, або «Позамежі можливого» // Літературна Україна . – 1999, №5. – С. 8.

3. Шевельов Ю. Думаю, що я правильно зробив // Українська мова та література. – 2004. - №16. – С. 10-11.

4. Шевельов Ю. Голубий Дунай // Українська мова та література. – 2004. - №16. – С. 7-9.

5. Шевельов Ю. Я хотів сказати «до побачення» всім кого любив // Дзеркало тижня. – 2002. - №6. – С. 15.