Професор Андрій Олександрович Білецький – видатний український мовознавець, доктор філологічних наук, професор Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, великий учений, що за життя став легендою. Він народився 12 серпня 1911 р. в Харкові в родині академіка-літературознавця Олександра Івановича Білецького та його дружини викладача іноземних мов Марії Ростиславівни. З дитинства майбутній вчений одержав блискучу гуманітарну освіту, вільно володів французькою, німецькою мовами, латиною та давньогрецькою, згодом самостійно вивчив новогрецьку, англійську, іспанську, турецьку, арабську, санскрит, китайську, японську та інші мови – загалом біля 90. 1933 року він закінчив філологічний факультет Харківського університету (тоді Харківський інститут професійної освіти), працював бібліографом, потім редактором видавництва дитячої літератури. З 1937 р. викладав латинську мову і завідував кафедрою іноземних мов Харківського юридичного інституту. Під час другої світової війни працював викладачем Томського державного університету. Тут 1943 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Іменне основоскладання у грецькій мові». З 1944 року А. О. Білецький викладав новогрецьку мову у Вищій дипломатичній школі Міністерства закордонних справ СРСР. 1946 року переїхав до Києва і з того часу до пенсії працював у Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка: очолював кафедри класичної філології, загального мовознавства, романського мовознавства. Деякий час за сумісництвом працював також у Інституті мовознавства ім. О. Потебні та в Інституті археології Академії наук України. 1952 року А. О. Білецький захистив докторську дисертацію «Принципи етимологічних досліджень (на матеріалі грецької мови)» й одержав звання професора.

  Праці А. О. Білецького друкували в Україні, Росії, Вірменії, Греції, Грузії, Болгарії, Угорщині, Німеччині. Наукові інтереси професора Андрія Білецького багатогранні. Його праці охоплюють майже всі галузі лінгвістики: порівняльно-історичне мовознавство, етимологію, лінгвосеміотику, типологію, лінгвістичну географію, лексикологію, лексикографію, граматику, фонологію, ономастику, топоніміку, класичну філологію, неоелліністику, історію та теорію письма. До цього слід додати літературознавство (перша друкована праця А. О. Білецького, що побачила світ 1935 року, присвячена творчості Лопе де Вега), давню історію, історію культури давніх народів, епіграфіку, палеографію, археологію та ін.

  У людей, що знали А. О. Білецького, велике здивування і повагу викликали його талант і незмінна працелюбність. Після свого 75-річного ювілею у 1986 році він переклав українською мовою «Історію в 9 книгах» Геродота з блискучими коментарями, що змусили вчених по-новому подивитися на теорію походження слов'ян, написав такі книжки, як «Міфи Давнього Сходу», «Про мову і мовознавство», «Топоніміка Криму» й багато етимологічних статей, а також статті про культуру, походження мови і мовні зв'язки. На робочому столі професора незадовго до його смерті був український переклад Фукідіда.

 А.О. Білецького справедливо називають цілою філологічною епохою, ученим, що зберіг у наш трагічний час тоталітарних режимів спадковість гуманітарних традицій XIX і ХХ сторіч. У нього завжди було своє оригінальне бачення процесів розвитку суспільства, культури, мови. Цього професор учив своїх студентів і численних учнів.

  У центрі наукових інтересів професора А. О. Білецького все життя перебувала елліністика. Він був енциклопедично обізнаним фахівцем з давньогрецької мови. У своїх працях А. О. Білецький підкреслював значення діахронічного вивчення грецької мови упродовж тривалого періоду її розвитку на основі фіксованих писемних пам'яток. До глибокої старості його постійними супутниками були Платон, Арістотель, Геродот. Він цитував напам'ять твори цих мислителів, допомагав філологам і філософам краще зрозуміти і прокоментувати їхні праці. А. О. Білецький сам перекладав твори давньогрецьких письменників і писав нариси з античної літератури, а також про Гомера, Езопа, Архілоха, про візантійський тваринний епос.

  А. О. Білецький був одним з найавторитетніших неоелліністів у нашій країні. Він - редактор першого у колишньому Радянському Союзі новогрецько-російського словника, укладеного А. А. Іоаннідіс (М., 1950). У цьому словнику надруковано також уперше російською мовою короткий нарис граматики новогрецької мови.

  З 1958 року в Київському університеті ім. Шевченка за ініціативою А. Білецького було започатковане викладання новогрецької мови і літератури. Він читав лекції з давньогрецької мови та історії Греції. Лекції з грецької літератури читала талановитий педагог і дружина професора доцент Тетяна Чернишова. Вона викладала практичний курс новогрецької мови. З того часу і дотепер в університеті готують фахівців з грецької філології. Перші випускники відділення новогрецької філології університету підготували під керівництвом А. Білецького і Т. Чернишової підрядні переклади творів великого українського поета Тараса Шевченка. Завдяки цьому в 1964 році в Афінах видані твори Шевченка. Серед перекладачів його поем видатний грецький поет Янніс Ріцос.

  У Києві почали інтенсивно перекладати сучасну грецьку літературу колишні студенти А. Білецького і Т. Чернишової. Вступні статті до багатьох перекладів написав А. О. Білецький. Він познайомив українського читача з творчістю Нікоса Казандзакіса, Костіса Паламаса, Сгратіса Мірівіліса, Янніса Ріцоса, прекрасного грецького філолога Маноліса Тріандафілідіса.

 Учений організував вивчення живих новогрецьких говорів на території сучасної України. Упродовж багатьох років А. О. Білецький разом з представниками греків Надазов'я відстоював право на видання румейською та урумською мовами безсмертного твору Тараса Шевченка «Кобзар». Тільки 1993 року ці переклади були опубліковані в Україні. А. Білецький як президент Товариства «СРСР - Греція» підтримував прагнення греків Надазов'я вивчати грецьку мову в школах України. Зараз такі школи існують.

  Професор Білецький А. О. виховав кілька поколінь студентів за майже чотири десятиріччя праці в університеті. Серед його учнів - академіки, члени-кореспонденти Національної академії наук, що працюють у різних галузях загального та спеціального мовознавства, класичної філології, неоелліністики, комп'ютерної лінгвістики, перекладачі, письменники, дипломати, археологи.

  Помер А. О. Білецький 10 квітня 1995 року на 84 році життя і похований він на Байковому кладовищі поруч із своїми батьками.

  Професор А.О. Білецький багато сприяв тому, щоб наблизити античну і сучасну Грецію до України, зробити культурні надбання греків складником культури українського народу. Він залишив нам у спадщину свої праці, свою велику любов до наукових досліджень, до знань і до Греції – давньої та сучасної.