Редакторські посади у видавництві: фахові вимоги та функціональні обов'язки - Редакторський аналіз і правка - Каталог статей

Тимошик М. С.

З урахуванням нових тенденцій в організації редакційно-видавничого процесу з'ясовується сфера застосування редакторських професій, аналізуються фахові вимоги до носіїв таких професій та функціональні обов'язки редакторських працівників у сучасному видавництві.

Taking into consideration new tendencies in the organizatoin of the process of editing and publishing the sphere of aplication of editing professions is being found out. Professional requirements for such specialists and functional duties of workers engaged in the process of editing in a modern Publishing House are being analized.

З переходом української видавничо-поліграфічної галузі на ринкові засади розвитку, активним формуванням видавничої мережі нового типу та ринку збуту різних видів друкованої продукції відчутно збільшився попит на фахівців видавничої справи та редагування.

Помітно розширився й діапазон застосування так званих редакторських професій, які традиційно готувалися й готуються в університетах, що мають спеціальність "видавнича справа та редагування". Якщо раніше випускника такої спеціальності чекали на різних творчих посадах лише у видавництвах (а їх до здобуття Україною незалежності було не так вже й багато - трохи більше двох десятків), то нині вибір працевлаштування дуже розмаїтий.

Сфера застосування редакторських професій

На початку з'ясуємо: де сьогодні можна застосувати набуті навички редактора-видавця?

Власне видавництва як самостійні підприємства (юридичні особи), що спеціально займаються підготовкою, опрацюванням, випуском і реалізацією різних видів видавничої продукції. Це класичні видавництва, найпотужніший сегмент видавничого ринку, який в останні роки динамічно розвивається і стверджується. Сюди належать:

державні видавництва сфери управління Держкомтелерадіо України;
видавництва сфери управління іншими державними організаціями;
видавництва інших форм власності (приватні, кооперативні, спільні тощо).

Різноманітні організації, фірми, агентства, підприємства, інституції, окремі особи, які мають право займатися видавничою діяльністю згідно зі статутними документами і які зареєстровані в Національному агентстві ISBN. Особливістю цього сегмента є те, що видавництво тут не є юридичною особою, а виступає складовою структурною одиницею, окремим підрозділом цілого підприємства, організації чи установи. І все ж, не маючи власного рахунку, але виробивши свій логотип, таке видавництво в усьому іншому нічим не поступається класичному: така ж організація редакційно-видавничих процесів, такі ж вимоги до редакторського опрацювання та поліграфічного відтворення видавничого продукту, ті ж вимоги дотримання видавничих стандартів, що і в юридично оформленого видавництва. Перелік видавничих організацій у цьому блоці може бути таким:

видавництва навчальних закладів, наукових інститутів;
видавництва підприємств і фірм;
видавництва громадських організацій;
видавництва наукових організацій;
видавництва політичних партій;
видавництва релігійних організацій та духовних центрів;
видавництва редакцій газет і журналів;
видавництва друкарень та інших редакційно-видавничих підприємств.

Редакції газет і журналів, де фахівці-редактори віддавна працюють на творчих посадах літературних редакторів, коректорів або, набувши досвіду й майстерності, на керівних посадах редакторів чи головних редакторів.
Редакції радіомовлення та телебачення, де випускники цієї спеціальності займають посади редакторів інформаційних (новинних), аналітичних та інших програм, шеф-редакторів, випускових редакторів, літературних редакторів.
Рекламні агенції та рекламні відділи підприємств, організацій і фірм (творча й організаційна робота з підготовки рекламних текстів або сюжетів).
Державні органи законодавчої та виконавчої влади різних рівнів (від центральних до міських та районних).
Маркетингові відділи різноманітних великих та середніх виробників промислової, сільськогосподарської продукції, ліків, де готуються до друку різноманітні інструкції, правила користування виробами (нерідко кількома мовами відразу), рекламна продукція.
Бібліотечні або науково-дослідні установи, де наявні посади референтів, творчих працівників.
Різноманітні центри, організації, що займаються багатопрофільною виставковою, ярмарковою діяльністю.
Органи масової та спеціальної комунікації.

Такий перелік можна продовжувати.

Фахові вимоги

Із розширенням діапазону застосування редакторських професій невпинно підвищуються й вимоги щодо кваліфікаційного рівня їх носіїв. У цьому можна пересвідчитися, переглянувши спеціальні електронні сайти, на яких вміщується інформація щодо вакансій редакторів і видавців.

Простежується така тенденція: якщо кілька років тому у графі "потрібен на роботу" зазначалася просто посада (редактора, коректора, координатора видавничого проекту, літературного працівника), то останнім часом все частіше подається детальна інформація щодо кваліфікаційних вимог до кандидата посісти таку вакансію. Наведемо приклад щодо таких вимог на посаду заступника головного редактора з обіцяною зарплатою до 600 умовних одиниць, які поставила через пошукову електронну систему одна велика видавнича фірма:

Загальні вимоги: вища освіта (видавнича справа, журналістика); досвід роботи у друкованій періодиці (суспільно-політичній, для дозвілля) не менше трьох років; абсолютна грамотність, вільне володіння ПК; досвід роботи з юридичними і бухгалтерськими документами.

Ділові якості: вміння ставити завдання й добиватися їх виконання; емоційна врівноваженість; повна віддача роботі, самостійність, цілеспрямованість; творчий потенціал; комунікативні й аналітичні здібності; гнучкість мислення.

Професійні вимоги: вміння організовувати редакційний процес (організація роботи редакторів, залучення сторонніх авторів); досвід редагування (гарний стиль) та оформлення матеріалів, пошук і здобування фотоматеріалів, робота з художниками, контакти з інформаційними агентствами; навички макетування (макетна сітка), добре знання англійської (німецької) мови.

У наведеному вище прикладі виведена роботодавцем-практиком своєрідна професіограма добре підготовленого редактора, якому, за відповідності цим вимогам, гарантована високооплачувана робота.

Поставимо у цьому контексті запитання: які узагальнені фахові вимоги щодо навичок і вмінь висуває практика сьогодення до видавничого працівника? Спробуємо умовно поділити їх за окремими блоками.

Перший. Працівник редакторсько-видавничого цеху має здобути поглиблену гуманітарну освіту, яка передбачає набуття знань з таких нормативних дисциплін, як історія, філософія, політологія, культурологія, економіка, правознавство, соціологія, психологія, логіка, українська й зарубіжна літератури. Останнім часом поширенішою стає практика, коли такі знання, шляхом одержання другої освіти, здобувають ті випускники природничих, економічних чи юридичних спеціальностей, які відчувають у собі нереалізований творчий потенціал. Це чи не найкраща форма підготовки висококваліфікованих редакторів для випуску, скажімо, природничої, математичної чи юридичної літератури.

Окремим рядком у цьому блоці слід виділити вимогу щодо бездоганного володіння державною та однією-двома іноземними мовами. В умовах повсюдного формування і ствердження глобалізованого суспільства надумана деякими обмеженими й шовіністично налаштованими українськими політиками проблема щодо того, якою мовою спілкуватися в Україні на роботі чи вдома, відпадає сама по собі. Адже пересічний громадянин будь-якої країни Європейського Союзу вільно володіє, крім своєї рідної, ще двома-трьома мовами, а тому легко може переходити в різних ситуаціях (вдома чи за кордоном) на мову співрозмовника. Що вже говорити про фахівця гуманітарного профілю. На таку практику має орієнтуватися й наш редактор-видавець, оскільки йому весь час доведеться мати справу з текстами, в тім числі й іншомовними.

Другий. Ідеться про цілий комплекс професійно зорієнтованих нормативних дисциплін, без усвідомленого засвоєння яких годі говорити про становлення кваліфікованого редактора-видавця. Умовно поділимо їх на кілька головних розділів:

історичний (історія видавничої справи - у світі та у своїй державі, історія редагування);
теоретичний (основи видавничої справи та редагування, теорія масової комунікації, теорія твору, текстознавство);
творчий (редагування за видами видань, художнє та технічне редагування, редакторська майстерність);
організаційно-практичний (вступ до спеціальності, організація і планування видання, коректура, поліграфія, режисура та архітектоніка видання);
нормативно-правничий (видавничі стандарти, авторське право, правові засади масової комунікації);
маркетинговий (видавничий бізнес, видавнича справа за кордоном, електронна комерція).

Третій. У зв'язку зі зміною технології підготовки видавничих оригіналів, що сталася після суцільної комп'ютеризації всього редакційно-видавничого процесу, на порядок денний нагально постала проблема не просто оволодіння редактором оргтехнікою на рівні користувача (комп'ютером, принтером, сканером), а саме рівень його комп'ютерної "просунутості". Йдеться, отже, не лише про здатність редагувати різні види текстів та вносити правки в режимі "on line", не лише про готовність замінити поширені раніше у видавництвах посади оператора комп'ютерного складання, а й про вміння перевтілювати тексти у відповідні формати й на цьому етапі вдосконалювати текст, бути на "ти" з електронними таблицями, текстовими, графічними та ілюстративними редакторськими програмами.

Цього не можна досягнути без оволодіння такими предметами, як "Системи верстки", "Макетування і верстка", "Дизайн видання".

І насамкінець про ще один, четвертий, блок фахових вимог. Вони є специфічними, бо не засвоюються під час лекційних чи семінарських занять, а набуваються в процесі формування особистості, в тім числі й за роки навчання в університеті. Йдеться про порядність і патріотизм редактора. Такі вимоги особливо важливі для фахівців, які формуються в перехідних суспільствах, де ще живучі телефонне право, цензура, темники, де домінує не закон і право, а якась "невидима рука". Патріотично налаштований редактор, який є особистістю, ніколи не буде на догоду начальнику, за можливість просунутися по службовій лінії чи отримати зароблені аморальним шляхом додаткові кошти, готувати до друку неправдиві тексти, фальшувати факти, вихолощувати шляхом маніпулювання словами і фразами первинну сутність твору, який готується до оприлюднення і, отже, матиме вплив на читача, слухача, глядача.

З вищевикладеного випливає своєрідна формула узагальнених кваліфікаційних вимог до сучасного редактора та видавця в нинішніх умовах розвитку українського суспільства. Це - Професіоналізм, Порядність, Патріотизм.

Відповідаючи таким кваліфікаційним вимогам, фахівець видавничої справи та редагування здатний буде виконувати цілий ряд виробничих функцій. Виділимо найголовніші: творчу, аналітичну, коригуючу, дослідницьку, організаційну, технологічну, координаційну, комунікативну, маркетингову, освітньо-виховну.

Змістове наповнення таких функцій найкраще простежити при аналізі функціональних обов'язків видавничих працівників.

Функціональні обов'язки

У процесі еволюції й повсюдного поширення друкарської та видавничої справи поступово утворювався, а згодом поглиблювався розподіл обов'язків між творцями рукописного чи друкованого продукту. Цьому сприяли, з одного боку, невпинне вдосконалення творчих начал самих редакторів та авторів, вироблення ними відповідних правил (внутрішня структура та зміст), а з іншого - вдосконалення власне технології випуску видання (зовнішня його конструкція, матеріали, з якої вона виготовляється). Все це потребувало згрупування певної кількості завдань та обов'язків і виділення для їх виконання спеціально підготовлених для цього окремих працівників.

Так поступово всередині своєрідного видавничого цеху, як прообразу сучасного видавництва, виокремлювалися посади: начальник друкарні (у сучасному розумінні - директор видавництва), заступник начальника (головний редактор), каліграф (друкарка, складач шрифтів, оператор комп'ютерного складання), справщик (коректор), канцелярський службовець (редактор-організатор), палітурник (художній редактор), книгоноша (менеджер з продажу).

Як бачимо, назви посад змінювалися. Та сутність творчих чи виробничих функцій працівника, який претендував посісти відповідну посаду, залишалася сталою: цей працівник мусив знати й уміти виконувати саме означену посадою конкретику справ.

Практика засвідчувала: чим більшим був видавничий цех, тим чіткіший вигляд мав поділ функцій на групи. Інакше важко було досягнути злагодженості, стабільності й належної якості при виготовленні такого складного і специфічного продукту, яким є, скажімо, книга, журнал чи газета.

Перекидаючи з цієї короткої ретроспективи місточок у сьогодення всуціль комп'ютеризованої видавничої справи, варто наголосити ось на чому. Незалежно від величини, структури чи спеціалізації за тематичними напрямами випуску друкованої продукції того чи іншого видавництва, у штатному його розкладі кадрів мусять бути посади, без яких діяльність цього творчо-виробничого підрозділу буде недоцільною й неефективною. Йдеться про такі посади, як директор, головний редактор, редактор, коректор, художній редактор, технічний редактор, маркетолог.

Інша річ, що перелічені посади на практиці нерідко суміщуються. Особливо часто це простежується в невеликих видавничих структурах, коли чи не всі функціональні обов'язки в складному ланцюгу "авторський оригінал - видавничий оригінал - оригінал-макет - книга" випадає виконувати одному-двом працівникам. Нерідко таке суміщення відбувається від незнання початкуючим редактором-видавцем усіх тонкощів редакційно-видавничого процесу, нерідко - від його бажання заощадити кошти. Результат у цих ситуаціях - передбачливий: вихід у світ друкованого продукту низької якості, шлях якого до покупця буде незавидним.

Глибоке усвідомлення й розрізнення кожним працівником видавництва, не кажучи вже про його керівників, кола своїх конкретних функцій, завдань і обов'язків потрібне з кількох причин:

по-перше, це дає змогу чітко розмежувати перелік конкретних функцій між різними підрозділами видавництва;
по-друге, ефективно використати кваліфікаційний рівень кожного працівника колективу;
по-третє, визначити міру відповідальності кожного за доручену ділянку роботи;
по-четверте, краще організувати роботу видавництва чи видавничого підрозділу, максимально убезпечивши себе від ряду помилок.

За радянських часів, коли видавнича справа, як складова ділянка ідеологічної роботи правлячої комуністичної партії, перебувала в рамках строгої регламентації, відповідним союзним галузевим комітетом розроблялися й періодично затверджувалися типові положення про редакції та відділи видавництв, а також про посадові обов'язки працівників видавництва. Так, в останнє колишній Держкомвидав СРСР затверджував таке положення у квітні 1982 року.

Звичайно, з погляду сьогодення багато чого з таких документів є нині надто заідеологізованим, архаїчним й недемократичним. Однак було там немало й раціонального, від якого, очевидно, не варто відмовлятися, бо базувалося воно на досвіді попередників та інструкціях, які складалися справжніми професіоналами галузі.

Нині в кожному видавництві, виходячи передусім зі змісту Статуту та виробничої необхідності, розробляються й затверджуються самостійно функціональні обов'язки для кожної штатної одиниці. Як правило, цей документ, як додаток до договору, підписується роботодавцем і працівником під час влаштування останнього на роботу.

Спробуємо запропонувати один із можливих варіантів функціональних обов'язків для найпоширеніших видавничих посад: директора, головного редактора, редактора редакції, коректора, художнього редактора, технічного редактора, менеджера з продажу.

Директор

Це керівник видавництва, який спрямовує діяльність усього колективу і несе повну відповідальність за результати його роботи. З юридичної точки зору директором може виступати або власник (засновник) самого видавництва, або особа, яка найнята засновником для виконання конкретних функцій. Залежно від масштабів діяльності, географічних ознак, структури та форми власності видавництва така посада може ще називатися: генеральний директор, президент, видавець.

Функціональні обов'язки такого керівника зосереджуються здебільшого довкола двох напрямів: організаційно-управлінського та фінансово-господарського.

Основний перелік організаційно-управлінських функцій:

визначення структури видавництва та затвердження штатного розкладу;
прийняття та звільнення з роботи штатних працівників;
представлення видавництва у державних органах та громадських організаціях;
організація, координація і контроль роботи всіх структурних підрозділів;
затвердження річних і квартальних планів випуску видань;
укладання і підписання різних договорів з авторами, художниками, перекладачами, рецензентами, позаштатними працівниками;
проведення виробничих зборів та нарад усього колективу;
розробка (спільно з профспілковою організацією) і контроль за виконанням соціальних програм, програми підвищення кваліфікації працівників, поліпшення культурно-побутових умов членів колективу.

Основний перелік фінансово-господарських функцій:

формування, разом із фінансовою службою, поточного та перспективного бізнес-плану;
розпоряджання матеріальними засобами видавництва;
пошук джерел фінансування нових видавничих проектів;
відкриття й закриття розрахункових та інших рахунків;
підписання всіх фінансових документів;
контроль за своєчасними розрахунками з державним бюджетом, установами банку, постачальниками, підрядними та іншими організаціями;
укладання й підписання договорів з поліграфічними підприємствами на виготовлення видань та іншими суб'єктами господарської діяльності відповідно до статутної діяльності.

До структурних підрозділів, які перебувають у безпосередньому віданні директора, належать: юридична служба (юрисконсульт), планово-економічний, виробничий, фінансовий, господарський, маркетинговий відділи.

Головний редактор

Головний редактор видавництва - це фахівець, як правило, з редакторською або журналістською освітою, який у цілому визначає видавничу програму і керує всім редакційно-видавничим процесом. За штатним розкладом (у структурі видавництв радянського типу) є першим заступником директора.

Функціональні обов'язки головного редактора формуються довкола двох основних напрямів його діяльності: організаційного і творчого.

Організаційний напрям передбачає:

підбір кадрів і керівництво роботою всього редакційного корпусу видавництва (завідувачі редакцій, редактори різних категорій, коректори);
пошук надійних авторів (авторських колективів), перспективних тем, рецензування оригіналів, оформлення документів на одержання грифів навчальних видань;
прийняття рішення щодо початку редакторського опрацювання чи відхилення поданого оригіналу;
затвердження титульних чи спеціальних наукових редакторів;
розробка перспективного, річного і квартального планів випуску видань;
координація і контроль роботи завідувачів редакцій;
розв'язання принципових питань, пов'язаних з якістю оригіналу чи у взаємостосунках між автором і редактором;
складання і контроль за виконанням графіків проходження оригіналів у видавничих підрозділах;
розгляд питань, пов'язаних з виконанням чи невиконанням авторами договірних зобов'язань;
прийняття рішень щодо припинення видань, розірвання договорів, усунення помилок на різних етапах редакційної роботи;
візування документів на укладання авторських угод, виплату авторських та художніх гонорарів, за рецензування і позаштатне редагування;
підготовка й ведення видавничих нарад щодо змісту тематичних планів та якості випущеної продукції.

Творчий напрям передбачає:

ознайомлення з авторськими оригіналами, одержаними за замовленням чи самопливом;
вибіркове читання видавничих оригіналів на одному з етапів редакційно-видавничої підготовки (після опрацювання редактором; перша, друга верстки; чисті аркуші);
прочитання на одному з етапів редагування особливо важливих за змістом оригіналів;
затвердження макетів художнього оформлення поліпшених видань;
підписання видання: до складання, до друку, до випуску в світ;
аналіз рецензій, опублікованих у пресі, на випущені власні видання;
організація презентацій кращих видань;
вивчення кон'юнктури видавничого ринку, тематики близьких за профілем видавництва суміжних видавничих організацій з метою уникнення дублювання при плануванні видань;
розробка плану промоційних заходів, контакти з пресою, громадськими організаціями, науково-дослідними інституціями та навчальними закладами;
участь у книжково-видавничих тусовках.

До структурних підрозділів, які перебувають у безпосередньому віданні головного редактора, належать: редакції видавництва (книжкових та періодичних видань), коректорат, відділи художнього та технічного оформлення (служби головного художника та технічного редактора), комп'ютерний відділ (служби макетування та верстання), відділ маркетингу.

Редактор

Це основний творчий працівник у видавництві, який безпосередньо відповідає за редагований оригінал, його структурний, інформативний, науковий і мовностилістичний рівень. Образно кажучи, завданням редактора є професійно "провести" доручений йому оригінал по всіх етапах редакційно-видавничого процесу - від редагування авторського оригіналу до перевтілення його в конкретний вид видавничої продукції та випуску в світ.

Залежно від структури, масштабів діяльності видавництва, його спеціалізації, а також досвіду та рівня кваліфікації працівників така посада в штатному розкладі має свої різновиди: завідувач редакції, науковий редактор, старший редактор, провідний редактор, редактор, молодший редактор.

Серед основних функціональних обов'язків редактора виділимо такі:

ґрунтовне ознайомлення з поданим авторським оригіналом та підготовка аргументованого редакторського висновку на придатність його до редагування;
формулювання письмових вимог до автора щодо необхідності доробки оригіналу та ретельна перевірка виконання зауважень після повернення з доопрацювання;
редагування затвердженого головним редактором авторського оригіналу відповідно до технології та техніки редакторської правки;
ознайомлення автора з внесеними правками, погодження з ним необхідних скорочень, доповнень, змін;
надання авторові необхідної допомоги у вдосконаленні композиції оригіналу (структурування розділів, параграфів, доцільності додавання до авторського тексту передмови, післямови, покажчиків, бібліографічних довідок, коментарів, приміток, додатків тощо);
редагування підготовлених автором ілюстративних матеріалів, з'ясування необхідності в додатковому ілюстративному ряді, визначення місця його розташування;
перенесення авторських виправлень до редакційної верстки;
звіряння цитат і використаних текстів за першоджерелами;
підготовка анотації та каталожної картки видання, а також рекламних текстів для відділу маркетингу;
візування видавничого оригіналу: до верстання, до друку, у світ;
безпосередня участь у розробці проекту художнього оформлення;
робота з другою версткою, плівками, чистими аркушами і сигнальним примірником відповідно до методики редагування.

Коректор

Слово "коректор" - латинського походження (corrector - той, що виправляє друкарські помилки при підготовці видання).

Окрім видавництва, посада коректора віддавна "прописалася" також у друкарні. Солідне поліграфічне підприємство, яке дбає про свою високу репутацію серед постійних і нових замовників, прагне мати в себе цього представника редакторських професій аби уникнути можливих помилок на завершальному етапі виготовлення видавничого продукту.

У видавництві коректор (або ціла коректоська служба) працює під безпосереднім керівництвом головного редактора.

До найголовніших функціональних обов'язків коректора належать:

зчитування як зрівняння видавничого оригіналу з авторським (другої верстки з першою) після внесення редакторських правок;
вичитування як усунення орфографічних, пунктуаційних помилок, буквених неточностей і технічних вад верстки;
дотримання принципу єдності (уникнення різночитань елементів тексту, що повторюються) у поданні прізвищ та ініціалів, бібліографічних посилань, географічних та історичних назв, мір ваги;
виявлення смислових, логічних, стилістичних та фактичних помилок;
читання з подвоєною увагою специфічних елементів тексту (висновки і визначення термінів, дати, числа, імена);
спеціальне звіряння з оригіналом прізвищ, оскільки редакторські комп'ютерні програми нерідко самочинно замінюють зовсім не відоме прізвище на подібне, яке вже введено до їх словників (для прикладу, Вілінська на Віленська, Козирський на Мозирський, Полонська-Василенко на Полянська-Василенко, Сальський на Сільський та ін.);
"прив'язування" у змістовий контекст слів, у яких при комп'ютерній заміні букви замінюється смисл речення (шкода - на школа, лише на дише, реактора на редактора);
перевірка вихідних відомостей в останній підписній верстці;
звіряння сторінок сигнального примірника з наростанням пагінації сторінок та методом "прив'язування" змісту за перехідними сторінками.

Художній редактор

Це творчий працівник видавництва, який займається художнім редагуванням різних видів видань. Охочіше беруть на цю посаду спеціаліста із художньо-поліграфічною освітою.

Завданням художнього редактора є відтворити ідею конкретного видання такими зображальними засобами, які сприяли б його виділенню у видавничому морі й були логічно вмотивовані відповідно до тематики, структури та змісту. При цьому слід добитися відповідності оформлення змістові й призначенню видання.

Художній редактор (відділ художнього оформлення) працює під безпосереднім керівництвом головного редактора.

У штатному розкладі видавництв поширені такі посади: завідувач відділу художнього оформлення, старший художній редактор, художній редактор.

Основні функціональні обов'язки такі:

розробка і погодження проекту художнього оформлення видання (обкладинки, оправи, суперобкладинки) з редактором, автором і головним редактором;
розробка проекту елементів художнього оформлення видання (титули, шмуцтитули, заставки, кінцівки);
організація ілюстрування тексту звичайних, поліпшених, подарункових і ювілейних видань;
виготовлення логотипа (видавничої марки) видавництва;
розробка проекту серійних видань;
добір позаштатних художників для виконання робіт з художнього оформлення;
приймання від позаштатних художників оригіналів виконаних робіт та визначення їх якості;
підготовка договорів і угод із позаштатними художниками та узгодження з головним редактором розміру виплат за виконані художні роботи;
підготовка документів на поліграфічне відтворення всіх елементів художнього оформлення;
погодження з поліграфічним підприємством технології відтворення художнього оформлення (запис кольороподілу на диск у видавництві з наступним відтворенням його друкарнею, кольороподіл власними силами з наданням друкарні кольорового відбитку на паперовому носії);
оцінка і затвердження пробних відбитків художнього оформлення, одержаних з друкарні;
перегляд і візування сигнальних примірників на предмет якості художнього оформлення.

Технічний редактор

Це видавничий працівник, який займається технічним редагуванням видань. На нього покладається відповідальна місія: добитися реального втілення задуму видавництва створити видавничий продукт на високому художньому, структурному, змістовому та поліграфічному рівнях виконання.

У конкретиці функціональних обов'язків технічного редактора це означає:

визначення, відповідно до затвердженого головним редактором формату видання, формату сторінки й кількості рядків на ній, розміру інтерліньяжу (відступів між рядками), розмірів абзацних відступів, спусків на початкових сторінках;
підбір шрифтових параметрів видання (тип гарнітур, кеглів для заголовків, підзаголовків, основного тексту);
вказівки для оператора комп'ютерного складання (верстальника) щодо внутрітекстових відбивок між різними фрагментами текстів (скажімо, історичних довідок, розгорнутих цитат);
зазначення місця розташування та форми подання ілюстрованих вставок (таблиць, схем, графіків, фотографій, графічних малюнків і текстівок до них);
відпрацювання верстки та оригінал-макета в контексті якості набору, якості відтворення тексту та ілюстрацій на плівках;
складання "Технічної видавничої специфікації поліграфічного виконання друкованого видання" перед передачею оригінал-макета до друкарні;
звірювання у "чистих аркушах" тексту зі змістом, зміст і відтворення колонтитулів, вклейок і накидок;
перевірка якості друкування, фальцювання аркушів, палітурних та оздоблювальних процесів та візування сигнальних примірників.

Ми розглянули функціональні обов'язки головних представників редакторських професій у видавничій справі. Відразу варто наголосити: перелік цих обов'язків не є завершеним чи раз назавжди сталим. Це - лише основа, своєрідна конструкція, на яку можна буде нанизувати й інші, можливо, більш деталізовані, подрібнені, виокремлені із загальної канви або ж спонукані специфікою видання функції, які носій тієї чи іншої посади зобов'язаний буде бездоганно виконувати. За умов вимушеного суміщення обов'язків різних посад у малих і середніх видавництвах (скажімо, редактора й коректора, художнього й технічного редактора, головного редактора й завідувача котроюсь із редакцій) розрізнення таких обов'язків особливо необхідне. Адже відсутність якоїсь посади в штатному розкладі зовсім не означає, що передбачені цією посадою обов'язки десь зникають, їх все одно має виконувати носій вищої або суміжної посади.

Derricourt Robin. An author's guide to scholary publishing. - New Jersey: Princeton University Press, 1996. - 236 p.
Trzynadlovski J. Edytorstvo. - Warszawa: Wydawnictva Naukovo-Technichne, 1978. - 174 s.
Настольная книга издателя / E. Малышкин, А. Мильчин, А. Павлов, А. Шадрин - M.: ACT., 2004. - 812 с.
Тимошик М. Видавничий бізнес: Погляд журналіста, видавця, вченого. - К.: Наша культура і наука, 2005. - 328 с.