Інтерв’ю з Вадимом Васютинським «Чому діти україномовних батьків розмовляють російською?», передруковане на популярному сайті «Майдан», викликало у читачів сайта жваву дискусію. Власне, це очікувана реакція, бо тема мови завжди залишатиметься живою. Тому ще більш цікавими є думки окремих людей — а чому, власне?
КОНСТАТУЮТЬ ФАКТИ І ПРИЧИНИ ПЕРЕХОДУ НА УКРАЇНСЬКУ
Учасник форуму Георгій пише: «...Я став (у 1983 р.) україномовним нe стільки чeрeз патріотизм (який прокинувся у мeне пізнішe), скільки чeрeз закоханість у мою дружину-волинянку. Протe нині я знаю приклади, коли російськомовна інтeлeктуалка (яка знає українську мову бeздоганно, тому що цe її професія — писати статті, алe вона з Луганська...) виходить заміж за абсолютно україномовного галичанина, і вони починають своє подружнє життя в Києві, й він, сeрпрайз-сeрпрайз, пeрeходить на російську...».
Форумчанка kom8407 вважає, що запитанням «Чому діти україномовних батьків розмовляють російською?» автор статті сама відповіла на запитання: «Російський інформативний простір — більший і змістовніший за український. Чи можна зробити навпаки? Однозначно — ні, це нереально. Мови, як і люди, мають різні долі. Одним пощастило більше, іншим — менше. А пливти проти течії надто виснажливо. І на вас більшість буде дивитися, як на Сізіфа. Амінь».
Але з нею сперечаються україномовні батьки, в яких виростають україномовні діти. Вони вважають, що родина має сама створювати собі простір для життя. Так, Киянка пише: Якщо батьки з дітьми працюють, займаються, й на акції беруть, і, замість лишати перед зомбоящиком, відводять в Пласт та допомагають знайти україномовне патріотичне середовище однолітків, — то все ОК, перевірено практикою. Не лінуйтеся, батьки, і буде вам щастя!»
А форумчанка Shooter переймається проблемою формування почуття власної гідності. «Виховати почуття власної гідности — це так просто... але й так складно — якщо в самого його нема. На прикладі своїх дітей: мають 3 (три!) мовні середовища, але, БЕЗ СУМНІВУ, рідною — — українська. І моя рекомендація: купіть/позичте їм всього Поттера та Толкієна українською... шанси на їхню україномовність явно підвищаться»
Її підтримує ще одна прихильниця сайта «Майдан»: «Так і нерозумній нашій молоді, задуреній російськомовною попсою, рінгтонами, серіалами і детективами, здається, що, перейшовши на калічену російську, вони стають сучаснішими, крутішими, асимільованими до хваленої культури. Ніхто їм не пояснює, чому, пройшовши зросійщення, людина якось швидше додирається до корита». Ще різкіше відгукується форумчанин Хвізик:
«У 1993—1994 роках українців взагалі опустили нижче всякого плінтуса — і економічно, й морально. А на цьому рунті було легко культивувати ностальгійний сум за втраченими здобутками СССР та настрої, спрямовані на його відродження. Але чомусь воно не спрацювало. Думаю, чеченська війна в Росії зашкодила. Принаймні саме тоді я відмітив початок спаду ностальгії за СССРом та проросійських настроїв.
Цікаво, чи прогнозували у Кремлі можливість таких наслідків від початку операції в Чечні? Якщо так, то в чому полягав розрахунок Кремля? Можливо, вони самі того СССРу не хочуть, а що їм насправді потрібно, то це тримати українців на повідку? Принаймні повідок від того не обірвався»
А за спостереженнями форумчанина Grey Wraith, батьки «зі співробітниками розмовляють російською, а з дітьми по телефону — українською». Тож знову в Україні продовжується мовне «роздвоєння»: однією мовою розмовляють вдома, «в побуті», а іншою — серед людей, на роботі?»
«ЕКСКУРС» У МИНУЛЕ Й ВІДРОДЖЕННЯ МОВИ
Серед причин такої «мовної шизофренії» форумчанин stryjko_bojko називає минуле радянської доби, коли завдяки російськомовності можна було «стати директором школи, технікуму, заводу, НДІ; капітаном судна міжнародного плавання, командиром в\частини (в т.ч. за кордоном), ректором університету, міністром. «Битіє опрєдєляєт сознаніє», — констатує stryjko_bojko і на додачу: p.s. У США іммігранти вивчають не мову американських індіанців і не іспанську мову, а англійську...
Також «далекий екскурс» робить форумчанка Sama. «П’ятдесяті роки минулого століття. В містечку на Рівненщині на керівні посади різних рівнів призначено недавніх визволителів, які повернулися з війни. Їхні дружини приносили шити до моєї мами небачені сукні з німецьких матерій — панбархату і шовку. Їхні діти бавилися справжніми ляльками з фарфоровими личками. В них вдома смачно пахло спецпайками і говорили російською. І ми, нерозумна малеча, бавлячись на вулиці, переходили на калічену російську. Нам це здавалося престижнішим, багатшим, вищим. Говорила російською і я, поки бабуся, привезена в Україну в часи операції «Вісла», того не почула», — згадує вона.
Також відвідувачів сайту «Майдан» хвилює і вживання української в науковому середовищі, переклад технічної літератури та наукових термінів.
Volodimir_V пише: «Наочно: до 90-х років у совку казали «мотороллер», зараз кажуть «скутер» — то це й є «вєлікій і магучій язык» чи, радше, кальки з німецької та англійської?
Годі комплексувати, українська мова, в принципі, більш пристосована для неологізмів, бо базується на живій народній основі, а не на староболгарському суржику. Відповідь дуже проста. На початку 30-х були цілеспрямовано знищені спеціалізовані словники, правопис, і УКРАЇНСЬКА перетворилась на жлобський укрАїнський. В тому статусі перебуває й дотепер. Відродження мови у 90-х потрібно було починати зі створення та відтворення словників: спеціалізованих і звичайних, широкого ужитку, а не витрачати 20 років на суперечку, як писати: в пальті, на метрі чи катедра, міт і т.д. Тепер приклади, щоб було зрозуміло, що я маю на увазі. Беремо будь-яку рекламу побутової техніки, що кидають у поштову скриньку, — там суцільний суржик: ну не може бути в українській такого слова, як, наприклад, «пилосос» чи «смартфон». Йдемо на військові форуми. Спробуйте українською назвати частини конструкції АК47, перелічити екіпаж танка чи типи снарядів (чи є таке слово?), ну не може бути «осколочно-фугасний снаряд» — це мова жлоба, а не воїна. Візьмемо залізничний транспорт — не може бути в українській мові таких назв локомотивів, як «тепловоз» чи «електровоз». Ну і т.д. Якщо неможливо спілкуватись без суржику навіть на побутові теми, то про яку українізацію може йти мова? Особливо в середовищі молоді?»
Ще більш практично до цього питання і, що найгологініше, з власним досвідом підходить до питання перекладу на українську мову наукової літератури форумчанин (ка) Kohoutek.
«Проблема — не в мові. Будь-яка мова — й українська не є винятком — дуже легко порається з утворенням специфічної термінології. Для того є багато знарядь: калькування, запозичення, переосмислення старих слів і т.ін. Російська мова не має проблем зі словами «драйвер» і «дайвер» — аналогічно й українська. Справжня проблема одна: НЕБАЖАННЯ використовувати українську мову. Замість того, щоб ЗАЗИРНУТИ В ЗАГАЛЬНОВІДОМИЙ СЛОВНИК, починають шукати якісь екзотичні проекти на кшталт «автентично української медицинської термінології» чи просто посилаються на відсутність в українській мові відповідних термінів, І НЕ НАМАГАЮЧИСЯ ЦЕ ПЕРЕВІРИТИ. Зовсім нещодавно на російському форумі мені розказали зворушливу історію, як чиїсь родичі у харківському НДІ з металургії були вимушені ще на початку 1990-х перекладати на українську мову якісь документи і, звичайно ж, «начали искать, как по-украински будет «домна» и «изложница», — до сих пор ищут». У мене в комп’ютері стоїть багатомовний словник російського виробництва — загальновідоме і заслужено популярне ABBYY Lingvo, навіть не останньої версії. Слова «домна» («домна») та «изложница» («виливниця») я там відшукав секунд за 15 кожне. Щодо згаданого вами «ствола», то ось повний текст відповідної статті, з підключенням тільки універсального та політехнічного словників (автор пропонує понад 20 варіантів. — О.М.).
Скільки людей, стільки думок, але правда в тому, що найдієвішою підтримкою української мови є така: вболіваєш за мову — говори нею. Удома, на роботі, в магазині, поліклініці, транспорті, по телефону. Скрізь.
Оксана МИКОЛЮК
