Корнвольська мова - мова мешканців графства Корнвол, південно-західного шматка Англії, що видається в Атлантичний океан. Як стверджує Вікіпедія, усього 235 людей говорять цією мовою вільно, іще 3000 так-сяк дають собі раду, розмовляючи нею.

І не дивина - адже 150 років тому ця мова була проголошена мертвою, але повстала з попелу завдяки надзвичайним зусиллям корнвольських інтелектуалів.

Іншим мовам пощастило менше, каже французький лінгвіст Клод Агаж: "Кожного року вмирає 25 мов. І якщо зараз на планеті приблизно 5000 мов, то вже через сто років їх буде 2500".

Вражаюча статистика: в світі існує 133 мови, носіями яких є менше, аніж 10 осіб. 94% населення планети говорить усього шістьма відсотками мов, які існують у світі. В Америці залишилось два носія мови апачів - індіанських аборигенів, а в Камеруні - лише один носій мови Бікія. Ну і що тут такого, скажете ви. Якщо мови зникають, то це свого роду природній процес?

Клод Агаж каже: "В жодному, жоднісінському разі це не є природній процес. Чому так стається? Ті громади, які говорять цими рідкісними, ізольованими мовами, перебувають під величезним тиском інших мов, у першу чергу - англійської, потім французької, до меншої міри - іспанської та португальської. І оскільки ці громади перебувають під тиском оцих поширених по усій планеті мов, це одна з причин, чому ці мови щезають, бо ці громади, самі, добровільно перестають говорити рідною мовою. Вони вважають, що ці мови не мають майбутнього, і що їхні діти, говорячи такою мовою, не зможуть отримати освіту".

Найсумніше те, що якщо певна громада відмовляється від своєї мови, то її не втримати ніяким лінгвістам, і їх з цього приводу облягає сум. Бо зникнення мови - це зникнення живого організму, цілого культурного пласту, складної системи асоціацій, які утворюють ту чи іншу самобутню культуру. Мова зникає - і ці ниточки розриваються, культура зникає.

Але як відновлюються тканини організму, так відновлюються і деякі мови, на яких вже давно було поставили хрест?

Найяскравіший приклад - іврит, мова давніх євреїв, яка у 19-му столітті перетворилась на щось на зразок старословянської чи латини, а зараз, у 21-му столітті, є живою мовою, на якій існує література, поп-музика, і яка функціонує в бізнесі і політиці.

Але, як пише дописувачка вебсайту Бі-Бі-Сі з містечка Кентербері, у цього процесу є і зворотня сторона - це повільна смерть ідишу та мови ладіно - іспанського варіанту єврейської мови.

"У одному лише Нью-Йорку колись було сім газет на ідиші, - пише вона. - Рух за перетворення івриту з мови літургії на живу розмовну мову, напряму пов'язаний з романтикою сіонізму 19-го століття. Інтелектуали-сіоністи вважали, що ідиш - мова гетто, і не заслуговує на збереження, якраз навпаки. Перші єврейські еміґранти до Палестини зрекалися своїх імен на ідиші і приймали імена на івриті. Результат? Повне відродження практично мертвої мови, але втрата мови, яка всотала в себе тисячорічню історію східноєвропейських євреїв".

Але приклад сіоністів надихнув носіїв корнвольської мови, яка нині переживає друге життя. Лінгівстичний патріотизм корнвольців подарував мові нове життя.

Десяткам інших мов такого щастя не зазнати, як от мові Бікія в Камеруні, носіїів якої в світі залишилась одна людина. І по-бікійськи до неї вже ніхто не заговорить.