 Днями деякі засоби масової інформації поширили чергову плітку під заголовками «В ОБСЄ розкритикували законопроект про мови в Україні». У ЗМІ дана інформація подавалась однобоко, без мінімального аналізу і цитування інших точок зору. У зв’язку з цим хочу заявити, що дана інформація щонайменше неправдива і необ’єктивна та спрямована на безсовісну маніпуляцію громадською думкою. У повідомленні, поширеному ЗМІ, - 100% тексту складається не з думки ОБСЄ, а з коментаря народного депутата з фракції «НУНС», полум’яного противника прийняття законопроекту про мови, - Бориса Тарасюка, який ніби розповідає про лист Верховного комісара зі справ національних меншин ОБСЄ Кнута Воллебека. При цьому повний текст листа на наводиться, а – лише один, вирваний із контексту абзац. Але, все ж таки, хочу нагадати всім, що Верховний комісар зі справ національних меншин ОБСЄ Кнут Воллебек офіційно і публічно висловився про питання мовного регулювання в Україні. 30 вересня 2009 року на щорічній сесії громадських організацій та урядів Європи під егідою ОБСЄ на тему «Обов’язки у сфері Людського Виміру», (Варшава, Польща, більш ніж 100 учасників), Верховний комісар ОБСЄ з питань національних меншин Кнут Воллебек заявив, що навчання в національних школах державною мовою не веде до грамотності, а у полі етнічному суспільстві потрібно забезпечити право на розвиток рідної мови не лише у місцях компактного проживання меншин. При цьому Кнут Воллебек (знаючи про досвід «помаранчевої» України) констатував, що сучасний світ став свідком випадків сегрегації за мовним принципом в окремих державах, хоча двомовна чи багатомовна освіта дозволяє розширити можливості людини, а держава повинна враховувати інтереси національних меншин, і без ретельних консультацій з ними недопустимо вносити зміни в їх освіту. Аудіозапис заяви англійською мовою розміщено на офіційному сайті ОБСЄ і його можна прослухати тут. Повний текст виступу Кнута Воллебека у перекладі на українську мову додається. У будь-якому разі, з усією повагою до Кнута Воллебека, з яким ми неодноразово зустрічалися, потрібно розуміти, що його судження – це – 1. Не офіційна позиція ОБСЄ, а лише його неуповноважена думка. 2. Виказана спеціалістом у сфері міжетнічних і міжнаціональних відносин, а не мовного регулювання. 3. Мотивована зовсім іншими позиціями, ніж ті, про які казав Тарасюк. Безумовно, міжнародні організації і та ж ОБСЄ критикують проект закону «Про мови в Україні» і будуть критикувати. Але критикують вони його за безпідставне ПОНИЖЕННЯ СТАТУСУ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ, яке порушує права людини. Міжнародні організації вважають, що статус російської мови, враховуючи кількість її носіїв, повинен бути значно вищим за той, що маємо зараз. З цим же пов’язана думка Кнута Воллебека про необхідність доопрацювання нині чинного Закону України «Про мови» 1989 року, який дає російській мові офіційний статус і статус мови міжнаціонального спілкування. Так, офіційно, у липні 2010 року Комітет Міністрів Ради Європи, на основі 3-річного дослідження Комітету експертів Ради Європи, прийняв Звіт і запропонував Рекомендації з мовної політики в Україні на прикладі імплементації положень Європейської хартії регіональних мов чи мов меншин. У цьому Звіті Комітет Міністрів вказав, що «мовний ландшафт України унікальний, адже мовою, що не є державною (російською), послуговується більшість населення, включно з людьми, які належать до інших національних меншин». При цьому «… російську мову відсунуто на невідповідний їй рівень» (п. 61), «… враховуючи кількість російськомовних в Україні, очевидно, що ця мова повинна посідати особливе місце» (п. 79). Даний Звіт і Рекомендації офіційно надійшли на адресу українського уряду як зобов’язання до виконання відповідно до Статуту Ради Європи. А за невиконання своїх обов’язків перед Радою Європи нашій країні загрожують санкції, включно із виключенням з організації. Цього хоче «євроінтегратор» та автор плітки Тарасюк? Де ж його принциповість та послідовність? При цьому вже в серпні 2011 року Україна зобов’язана вдруге відзвітувати перед Радою Європи про виконання Рекомендацій і положень Європейської хартії регіональних мов та мов меншин, а у травні-листопаді 2011 року Україна буде головувати у цьому міжнародному органі. Більше цього, провідні профільні Міжнародні організації зробили винятково позитивні висновки стосовно законопроекту «Про мови в Україні». Законопроект «Про мови в Україні» пройшов професійну експертизу спеціальних уповноважених органів Ради Європи, отримав позитивну оцінку і постаттеві рекомендації, які, майже всі, були враховані при його підготовці. Проект закону адаптований до світових та європейських стандартів, про що свідчать висновки Генеральних директоратів І – юридичні справи, ІІ – права людини і IV – освіта, культура і культурна спадщина Ради Європи. Свою ПОЗИТИВНУ оцінку проекту дали СПЕЦІАЛЬНО УПОВНОВАЖЕНІ провідні європейські спеціалісти у сфері мовного регулювання:професор Білл Бауринг (коледж Беркбек, Університет Лондона), професор Райнер Хофманн (професор публічного права, міжнародного та європейського права, Університет Фракфурта) – з юридичної точки зору, професор Падрайг О’Ріагайн (доцент соціології мови, Університет Дубліна) – з точки зору мовної політики. Ще раз хочу акцентувати увагу на тому, що всі необхідні експертизи проекту закону «Про мови в Україні» і професійні юридичні висновки уповноважених органів свідчать про те, що законопроект повністю відповідає принципам верховенства прав людини і демократії. Ці експертизи вже зроблено. Причому зроблено офіційними демократичними інституціями і визнаними експертами, незалежність та об’єктивність яких важко заперечити. Направлення законопроекту на якісь нові експертизи не має ні юридичного, ні логічного сенсу. 16 листопада 2010 року у профільному уповноваженому державному органі України, - Державному Комітеті з питань національностей та релігій, і, за його ініціативою, пройшов Круглий стіл на тему «Європейська хартія регіональних мов і мов меншин в Україні: сьогодення та перспективи». У заході взяли участь народні депутати України, уповноважені особи Державного комітету України з питань національностей та релігій, представники Ради Європи в Україні, Уповноважений з прав людини, Міністерств та відомств, керівники громадських організацій національних меншин та національно-культурних громад, провідні правозахисники, соціологи та політологи, на чому, до речі, так наполягають міжнародні організації і той-таки Кнут Воллебек. Підсумком Круглого столу стало прийняття Резолюції, у якій учасники заходу закликали депутатів Верховної Ради України до якнайшвидшого розгляду і прийняття законопроекту «Про мови в Україні» (№1015-3), поданого народними депутатами О. Єфремовим, П. Симоненком та С. Гриневецьким. У резолюції наголошено на тому, що законопроект «Про мови в Україні» забезпечує механізм реалізації Європейської хартії регіональних мов та мов меншин в Україні, сприяє зміцнінню національного миру та злагоди, підвищення рівня толерантності, забезпечення виконання зобов’язань України перед Радою Європи, встановленню відповідності між українським та європейським законодавствами, а також забезпеченню прав людини і підвищенню міжнародного авторитету нашої держави. Свої висновки про законопроект зробив і найвідоміший юридичний вуз України – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, у якому йдеться про те, що законопроект можна покращувати і допрацьовувати, але ніхто не має сумнівів у доцільності його прийняття. На підтримку законопроекту «Про мови в Україні» прийнято десятки резолюцій, заяв, декларацій різноманітних зборів, наукових та міжнародних конференцій, громадських та молодіжних форумів України. Ще раз хочу акцентувати увагу на тому, що всі необхідні експертизи проекту закону «Про мови в Україні» та професійні юридичні висновки уповноважених органів свідчать, що законопроект повністю відповідає принципам прав людини та демократії. Проект закону «Про мови в Україні» безумовно, можна покращувати і допрацьовувати. Але дискусія про норми законопроекту повинна бути професійною, об’єктивною, правовою та демократичною. Під це визначення, очевидно, не підпадають політичні маніпулятивні заяви та перекручування деяких політиків, культурних та літературних діячів і т. д., яких «рекламують» деякі ЗМІ. Рівень цих заяв украй низький, а їх автори переважно навіть не читали сам законопроект і критикують те, чого в ньому немає. Ще раз хочу закликати всіх до толерантної і правової дискусії, у центрі якої будуть права людини, а засоби масової інформації – до виваженого та об’єктивного підходу, з уважним дослідженням оригінального матеріалу для публікації і подачею всього спектру суджень та оцінок. Народний депутат України, заступник Керівника фракції Партії регіонів у Верховній Раді України Вадим Колесніченко Прес-служба +38 044 255 3635 |
